- поголос
- —————————————————————————————по́голосіменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
поголос — у, ч. Те саме, що поголоска 1), 2) … Український тлумачний словник
поголосить — поголос ить, ош у, ос ит … Русский орфографический словарь
ПОГОЛОСИЛА — по покойнику, повыла, поплакала плач. Собрать мнения поголосно, по голосам. Поголос и паголос, паголосок, павык, отголосок, эхо. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля
говір — вору, ч. 1) тільки одн. Звучання розмови; гомін. 2) лінгв. Те саме, що говірка 1). || тільки одн., розм. Те саме, що говірка 3). 3) розм. Різні розмови; поголос, чутки … Український тлумачний словник
пославка — и, ж., розм. 1) Поголоска, поголос; недобра слава. 2) рідко. Те саме, що приказка … Український тлумачний словник
яса — и/, ж., заст. 1) Сигнал (у 1 знач.), знак. 2) Чутка, поголос. 3) Гучні звуки, гуркіт, грім. 4) Вітання гарматними залпами; салют. 5) Данина. 6) поет. Світло, сяйво … Український тлумачний словник
пересуди — 1) мн. (детальне, часто недоброзичливе обговорення чиїхось учинків, поведінки тощо), розмови мн., перегуди мн., балачки мн.; поговір, поголос, поголоска, помовка, поголосок (поширення неправдивих чуток, пліток про кого н.); розголос, шум (жваве… … Словник синонімів української мови
поголоска — (чутка, вірогідність якої не встановлено), поголос, чутка, плітка, поговір … Словник синонімів української мови
чутка — (повідомлення про когось / щось, зазв. ніким не підтверджене), чутки, говір, гомін, прослух; поголоска, поголос, розголос, поголосок (вістка, вірогідність якої не встановлено); плітка, поговір, поговірка, слава, пославка, суд пересуд, суди та… … Словник синонімів української мови
по — прийм., з місц. і знах. відмінками. по. в сполученні з словами стає префіксом, який надає словам нового або відтінку нового значення слів. Слова з префіксом по. в своїй більшості мають те саме значення, що й в українській літературній мові, і… … Словник лемківскої говірки